Поетична терапія для розвитку стійкості освітян і студентів

Професорка Анна Романова розробила тренінг з поетичної терапії для розвитку стійкості. Тренінг створено за консультацією зі світовим гуру поетичної терапії – Ніколасом Маззою і за сприяння Університету штату Флорида. Авторка вже провела серію тренінгів для адміністраторів і викладачів освітніх закладів України, а також кадетів військової академії.

Ідея проведення тренінгу з поетичної терапії зародилася у результаті співпраці Анни Романової з всесвітньо відомим експертом з поетичної терапії, президентом Національної Асоціації поетичної терапії США (2022-2024), редактором Journal of Poetry Therapy та почесним професором Університету штату Флорида, поетом та психотерапевтом – д-ром Ніколасом Маззою.

«Поетична терапія – це практика зцілення за допомогою як споживання, так і творення креативного, символічного письма. І не важливо, що це буде – вірш, есе, щоденник чи набір емоційних експресій; головне – перенести свої емоції та почуття на папір або екран телефону… Не треба піклуватися за наявність рими чи орфографію, тут нема цензури, лише власна експресія. Це допомагає пережити травму та подолати стрес», – зазначає авторка тренінгу.

Тренінг уже охопив понад пів сотні людей із галузі освіти. Його унікальність полягає в тому, що після завершення занять кожен учасник спроможний написати власний вірш – незалежно від того, чи мав досвід написання поезії раніше.

Ось приклад вірша про стійкість, написаного кадетом Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького:

Стійкість

Стійкість нагадує мені старий маяк на краю скелі, який пережив сотні штормів і все одно продовжує світити, навіть коли навколо тільки темрява й вітер.

Коли її уявляю, я відчуваю спокій, упевненість і дивне внутрішнє тепло, ніби хтось поклав руку на плече й мовчки сказав: «Ти впораєшся».

Вона має колір темно-зелений із золотими відблисками, як ліс після дощу, коли крізь хмари пробивається сонце.

Звучить як рівний стукіт серця, шум хвиль об каміння та тріск дров у каміні холодного вечора.

На дотик, ніби жорстка кора дуба – міцна, трохи груба, але жива й тепла зсередини.

Смакує як гіркий шоколад із краплею меду: спершу терпка й непроста, але потім залишає солодкий післясмак надії.

Має запах свіжого повітря після грози, мокрої землі та хвої – запах оновлення й сили природи.

Завдяки їй я не ламаюся від труднощів, а вчуся згинатися, як гілка на вітрі, щоб потім знову випростатися й рости далі.

(анонімний автор, кадет, травень 2026 року)

Як зазначили учасники тренінгу, вони планують використовувати практики поетичної терапії й надалі – як для підтримки власного психологічного стану, так і для допомоги іншим.

Зараз в планах організаторів – видати збірку з віршами про стійкість, які підтримають інших у складний час.